«Казка про пригоди Котигорошка у великому місті»

автор: вихователь закладу дошкільної освіти Марина СТЕПАНОВА

         Одного разу, мандруючи по світу, потрапив Котигорошко у велике місто, він мандрував вулицями, парками, скверами, бачив безліч сучасного транспорту, який мчить по своїх справах. Йому дуже подобалось мандрувати містом! Однієї миті, він не міг зрозуміти: чому це і маленькі, і великі машини зупиняються перед якимсь дивним, незрозумілим створінням, який підморгує трьома кольорами: червоним, жовтим, зеленим?

         А ще дивні люди, які то переходили по якійсь смугастій доріжці, то стояли, знов, спостерігаючи за незрозумілим предметом, який їм про щось «розповідав» своїми кольорами та підказував, що робити!

         Довго спостерігав Котигорошко за цим процесом, все його дуже дивувало: машини то зупиняються, то швидко їдуть, то знов зупиняються, а дорослі та малята взявшись за руки: то ідуть по цій зебрі, то стоять чогось чекають, а чого саме?

         Дуже Котигорошкові стало цікаво, захотів він дізнатись про це, та пішов до того міста, де стоїть невідомий предмет з кольоровими очима. Поруч з ним було дуже багато людей, він робив все так, як вони, на червоний колір стояв, на зелений йшов по смугастій зебрі…

Раптом він почув розмову тата з дитиною, він пояснював своїй малечі, що всім людям на планеті необхідно дотримуватись правил дорожнього руху, щоб не сталося лиха!

         - «Варто дотримуватись сигналів світлофора: на червоний сигнал – потрібно зупинитись, на жовтий – ти стоїш та чекаєш коли засвітиться зелений сигнал світлофора, який дозволяє тобі переходити вулицю у відведеному для цього місці – пішохідному переході, ще його називають «Зеброю», і тоді з учасниками дорожнього руху буде все добре!»

          Котигорошкові було дуже все цікаво, він так заслухався, що і не помітив, що всю дорогу він йшов за татом з дитиною, так вони і познайомились…

        Продовжуючи спостерігати навколо разом з новими друзями, він почув дуже багато цікавого про дорожній рух, про знак «Пішого переходу», про знак «Обережно, діти!», що вони позначають, чому останній розташований біля садочків та шкіл. Котигорошко так був їм вдячний за нові знання про правила дорожнього руху, що вирішив розповісти про свою булаву, з якою мандрує світом, розповів, що це символ зброї та сили нашої держави, які приведуть український народ до ПЕРЕМОГИ!!!

«Пригоди Газика та Гальмика на дорозі»

Автор: вихователь закладу дошкільної освіти Тетяна Тихова

    В одному маленькому містечку жили – були дві машинки на ім'я Газик та Гальмик.Газик був жвавою машинкою. Він дуже любив швидко їздити, завжди поспішав, але не всюди встигав. Гальмик навпаки любив у всьому чіткість, акуратність і ніколи не поспішав.Одного разу, в теплий літній день друзі – машини вирішили відпочити за містом. Рано-вранці обидві машинки рушили в дорогу.- "Я тебе пережену!" - сказав Газик і рвонув з усіх коліс. Тільки стовп пилу залишився по-заду. Хотів був Гальмо його застерегти, та не встиг. Невгамовний Газик буквально летів і непомітив на дорозі такий знак, який позначав пішохідну доріжку.Він хотів пригальмувати, але було вже пізно! У цей момент з'явилися малята – каченята. Газик, що є сили, крутнувся вбік і потрапив у кювет. Перелякані каченята розбіглися в різні боки і почали плакати. А Газик лежав на боці. Тільки його коліщата сильно крутилися і ні як не могли зупинитисяГальмик передчував своїм моторчиком біду. Але гнати з усіх коліс не наважувався. Він спокійно гальмував, коли бачив такий знак  - пішохідний перехід.Терпляче чекаючи необхідний сигнал світлофора.Ось нарешті дістався Гальмик до переходу де поквапився Газик. Його моторчик не обдурив.Там у кюветі лежав його чотириколісний друг, а біля нього бігали перелякані каченята.Гальмик спустився вниз до друга. Фари Газика були каламутні, він видавав тихий стогін. Тоді Гальмик попросив каченят викликати тітоньку Швидку допомогу і дядечка Евакуатора.Допомога прийшла швидко. На щастя Газик залишився живим! Але йому ще довго довелося лікуватись. Йому було дуже соромно перед друзями. Він попросив у них пробачення.-«Я більше ніколи не поспішатиму, вивчу всі дорожні знаки, буду уважним і обережним!І іншим побажаю не бути "ГАЗИКАМИ" як я!Адже правду кажуть: «Тихіше їдеш – далі будеш!»

                                    Пригоди їжачка

Автор: вихователь закладу дошкільної освіти Алла Величко

        Жив-був  їжачок. Мама вчила його: "синку, від будинку далеко не йди, заблукаєш. Ліс-великий, а ти – маленький».

        Одного разу їжачок залишився вдома один, йому стало так нудно, що він вирішив підти погуляти. Вийшов з дому, походив поруч. Раптом він почув, що за деревом щось хруснуло, він пішов подивитися. Потім зашурхало за кущиком, він побіг туди. І так, кущик за кущиком, деревце за деревцем, він не помітив, як пішов далеко від будинку.

        І не помітив як опинився  в незнайомому  великому місті. Їжачкові довелося шукати дорогу додому. Він пішов по великій дорозі додому, і тут назустріч до нього вискочив  автомобіль. Їжачок від страху закрив очі..., і тут його хтось схопив. Виявилося, що це пес Тузік. Він побачив їжачка і вирішив йому допомогти. Він був міським жителем і добре знав правила дорожнього руху. Тузік пояснив їжакові, що ходити треба тільки по тротуару або по узбіччю. Якщо потрібно перейти дорогу, то треба дивитися на світлофор, і не можна переходити на червоний сигнал, на жовтий сигнал світлофора варто приготуватися, а ось на зелений сигнал вже можна переходити дорогу!

          Тузік провів  їжачка до лісу. Там він без зусиль знайшов свій будинок, біля якого сиділа заплакана мама. Їжачок пообіцяв більше не йти далеко від дому.

         Діти! Дотримуйтесь правил дорожнього руху, щоб не трапилася біда!